Деколи чудова праця Олександра Ґогуна «Сталінські командос: українські партизанські сили на Східному фронті» читається як аналіз дій путінських командос на східному Донбасі. Ґоґун детально описує як партизани були структуровані і приведені (з-за кордону), чим вони займались (тероризмом) і з ким вони воювали (німці і українці), як вони взаємодіяли з місцевим населенням (енергійно), на що їх поведінка була схожа (грабунок, пияцтво і ґвалтування), і порівнює їх з українськими націоналістичними повстанцями, УПА, і польськими націоналістичними партизанами, Армією Крайовою (АК).
Одна таблиця (стор. 160) містить величезну кількість інформації: чисельність 11 найбільших загонів українського радянського партизанського руху складала 45 478 бійців. Трохи більше 11% були вбиті; 2% були страчені або стали дезертирами; 7% становили жінки; 57% були українцями, 25% були росіянами, і тільки 13% були членами Комуністичної партії. Їхнім завданням було не захищати людей, а воювати з німцями, незважаючи на все більшу плату, яку доводилось платити місцевому населенню за їх дії. На противагу їм обидві – і УПА, і АК – були обережні, захищаючи людей, яких за їх твердженням, вони представляли.
продовження
Немає коментарів:
Дописати коментар